Словник Української Мови
Буква
1. (у логіці та філософії) такий, що не є котрийсь конкретний, не належить до жодного окремого, визначеного предмета чи явища; неозначений, невизначений.
2. (рідко, у граматиці) що стосується або належить до розряду неозначених займенників (прикметників).
Приклад 1:
Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тільки в юрбі смілі, мов барани, а поєдинчо нікотрий і за півмужа не стоїть? Боярин нічого не відповідав на той насміх; він добре бачив, що Максим завчасно сміявсь.
— Невідомий автор, “Zakhar Bierkut Ivan Iakovich”