нігде

Приклад 1:
Ішов він та­кою ж ти­хою хо­дою, як і сю­ди, а мо­же ще й тих­шою,- та все ду­мав та ду­мав… А в серці – по­чу­вав він-про­ки­да­лось щось невідо­ме, чуд­не: і важ­ко мов, і лег­ко, і сум­но, й ве­се­ло, і хо­четься співа­ти й хо­четься пла­ка­ти… Сльози не ллються, а го­лос рветься; нес­подіва­ний сум обіймає го­ло­ву; дум­ка дум- ку го­нить: нігде прис­та­ти, ні за що за­че­пи­ти­ся – так і га­няє за ма­ною… А пе­ред очи­ма – зе­ле­на кер­сет­ка, чер­во­на спідни­ця, знад­ний з усмішкою пог­ляд, чер­воні, як кар­ма­зин, ус­та,, з кот­рих виг­ля­дає ря­док дрібних, як пер­ли, зубів… У йо­го аж мо­роз пішов по­за спи­ною… “Оце так!! – про­мо­вив він уго­лос.- Чи не здурів, бу­ва, я, чи не.збо­же­волів?..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Нігде при­тул­ку не­має, нігде прис­та­ти, спо­чи­ти. У селі дві місци­ни не­ку­по­вані.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”