Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва твору (оповідання, п’єси тощо), що має в своїй основі іронічне або сатиричне зображення бездіяльності, пасивності або марнування часу.
2. (заст.) Термін, що вживається для позначення явища, стану або концепції повної бездіяльності, свідомої відмови від будь-якої праці чи активної діяльності, часто з іронічним чи саркастичним відтінком.
Приклад 1:
«Трапезундська вдовичка», як звичайно, сиділа була в холодку коло фонтана під пальмами і, серед «солодкого нічогонероблення», серед dolce far niente, дивилася в далечінь на море; хто мав вийти з хати, мусив неодмінно перейти повз неї. Аполлон, виходячи з господи разом із Лаговським, держав у руках квітку з рожі, ще доволі свіжу й гарну, хоч і вчорашню.
— Тютюнник Григорій, “Вир”