Значення
-
Властивість або стан речовин, систем або явищ, за яких вони не здатні утворювати однорідну суміш, зберігаючи свою окремість при безпосередньому контакті (наприклад, про рідини, що не розчиняються одна в одній).
-
У переносному значенні — абстрактна властивість бути відокремленим, не поєднуваним або не сполучуваним з чимось іншим через суттєві відмінності в природі, якості або принципах (наприклад, про незмішуваність поглядів, культур).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. незмішуваність, р. незмішуваності, д. незмішуваності, з. незмішуваність, о. незмішуваністю, м. незмішуваності, к. незмішуваносте