Значення
-
Властивість або стан того, що не змішане з іншими елементами; чистота, однорідність, відсутність домішок.
-
У хімії, фізиці та техніці — характеристика речовини або матеріалу, що не містить сторонніх компонентів; високий ступінь чистоти.
-
У соціології, етнографії — стан етнічної, культурної або релігійної групи, що характеризується відсутністю змішання з іншими групами; ізольованість, гомогенність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. незмішаність, р. незмішаності, д. незмішаності, з. незмішаність, о. незмішаністю, м. незмішаності, к. незмішаносте