1. Позбавлений здатності до певної діяльності, не маючий потрібних здібностей, таланту або нахилу; неумілий, бездарний.
2. Непридатний для чогось, нездатний виконувати певну функцію або завдання; непристосований.
нездібний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А так він був ніби дух, може, й довершений, але нездібний попри все бажання причаститись до радощів матеріального буття. Він був самотній, і місяці відлюдних подвигів тепер обертались йому в ганьбу.В антракті Степан тинявся сумний.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикментик () |