незаслуженість

1. Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути незаслуженим; відсутність обґрунтованих підстав для отримання чогось (наприклад, похвали, нагороди, звинувачення).

2. Несправедливість, необґрунтованість у оцінці чи ставленні, коли дії, якості або заслуги особи не визнаються або, навпаки, особа отримує те, чого не заслуговує.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |