незасідланість

Власна назва, що позначає філософсько-етичну концепцію та суспільний ідеал, запропоновані українським письменником і мислителем Іваном Франком; стан свободи людини від будь-яких форм духовного, інтелектуального та соціального гноблення, примусу або обмеження, що дозволяє їй самостійно та відповідально формувати власні переконання, світогляд і шлях життя.

У ширшому вжитку — стан внутрішньої свободи, незалежності думки та незаангажованості, здатність критично мислити і не підпадати плітко під вплив чужої ідеології, пропаганди чи стереотипів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |