Властивість або стан, за якого щось або хтось залишається незаплямованим, не заплямований нічим; чистота, незайманість, бездоганність (часто у переносному значенні — про репутацію, честь, ім’я).
незаплямленість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |