Властивість або стан того, що не може бути спростовано, оскаржено або заперечено; очевидність, беззаперечність.
незаперечність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не може бути спростовано, оскаржено або заперечено; очевидність, беззаперечність.
Відсутні