Властивість або стан того, що не може бути заперечено; беззаперечність, безспірність, очевидність.
незаперечливість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не може бути заперечено; беззаперечність, безспірність, очевидність.
Відсутні