Словник Української Мови
Буква
1. Відсутність захисту; стан, коли когось або щось не захищено від небезпек, загроз, негативних впливів або соціальної кризи.
2. Юридичний або соціальний статус особи, що не має достатніх гарантій, прав або підтримки з боку держави та суспільства (наприклад, соціально незахищені верстви населення).
3. Психологічний стан відчуття власної вразливості, безпорадності або відкритості для можливих негараздів.
Приклад 1:
Завдяки йому можемо відчути повну незахищеність, залежність людини від суспільних катаклізмів, гримас і абсурдів реальної політики, цілковиту відсутність гарантій того, що називаємо приватністю, тотальну підвладність чужій волі. Антологія репресивних буднів і жертв: повісився М. Міхновський («краще самому померти, ніж під вічним обухом жить»), арештовано Дурдуківського, Павлушкова — відчуття невідворотності наступної жертви, якою можеш бути ти.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”