Значення
-
Власна назва, що позначає філософсько-поетичну концепцію або стан вічного, невгамовного існування, постійного живлення духовним вогнем, творчої енергії, що не піддається згасанню; часто вживається в художніх та публіцистичних текстах для позначення невмирущості ідеї, почуття чи пам’яті.
-
(У спеціальному вжитку) Термін, що може позначати властивість матеріалів чи явищ опиратися згасанню, затуханню (наприклад, стійкість полум’я, сигналу, коливання).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. незагасність, р. незагасності, д. незагасності, з. незагасність, о. незагасністю, м. незагасності, к. незагасносте