1. Власна назва, що позначає філософсько-поетичну концепцію або стан вічного, невгамовного існування, постійного живлення духовним вогнем, творчої енергії, що не піддається згасанню; часто вживається в художніх та публіцистичних текстах для позначення невмирущості ідеї, почуття чи пам’яті.
2. (У спеціальному вжитку) Термін, що може позначати властивість матеріалів чи явищ опиратися згасанню, затуханню (наприклад, стійкість полум’я, сигналу, коливання).