1. Властивість за значенням прикметника “незабудований“; стан, коли територія, ділянка землі не зайнята будівлями, спорудами або іншими об’єктами капітального будівництва.
2. У містобудуванні та земельному праві — характеристика земельної ділянки, що свідчить про відсутність на ній будь-яких об’єктів нерухомості (житлових, промислових, господарських тощо), що дозволяє використовувати її для нового будівництва.