Властивість або стан того, що є неясним, невиразним, важким для сприйняття, розуміння або тлумачення; відсутність чіткості, виразності, ясності.
Конкретний факт, обставина, твердження тощо, що є незрозумілим, двозначним або викликає сумніви.
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що є неясним, невиразним, важким для сприйняття, розуміння або тлумачення; відсутність чіткості, виразності, ясності.
Конкретний факт, обставина, твердження тощо, що є незрозумілим, двозначним або викликає сумніви.
Приклад 1:
Якась нерозбірливість і неясність, а далі вже просто кректання і клекотання, напівшепіт і напівхлюпіт, а взагалі — не що інше як ґелґіт і лопіт, котрий нараз переходив у хлипання і шнипання, а ще у шелест і шемріт. А слова були ніби й словами, а ніби й не, а просто самим лише мурмотінням і мамротанням, шамотін ням, бухтінням, бухиканням і бубонінням, проте не бубнінням.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”