Значення
-
Стан, коли щось не використовується, не вживається на практиці; відсутність вжитку, застосування.
-
(У лексикографії) Категорія для позначення слів, які вийшли з активної мовної практики, але збереглися в текстах або пам’яті мови; архаїзм, історизм.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. невжиття, р. невжиття, д. невжиттю, з. невжиття, о. невжиттям, м. невжитті, к. невжиття