Значення
-
Абстрактний іменник, що означає стан або якість того, що не знайшло висловлення, словесного вираження; внутрішній зміст, думка або почуття, які залишилися невимовленими, прихованими.
-
У літературознавстві та філософії — характеристика художнього прийому або філософської категорії, коли найсуттєвіший зміст передається через натяк, паузу, мовчання або контекст, а не через пряме формулювання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. невисловленість, р. невисловленості, д. невисловленості, з. невисловленість, о. невисловленістю, м. невисловленості, к. невисловленосте