1. Абстрактний іменник, що означає стан або якість того, що не знайшло висловлення, словесного вираження; внутрішній зміст, думка або почуття, які залишилися невимовленими, прихованими.
2. У літературознавстві та філософії — характеристика художнього прийому або філософської категорії, коли найсуттєвіший зміст передається через натяк, паузу, мовчання або контекст, а не через пряме формулювання.