Значення
-
(у математиці) Властивість матриці, визначник якої не дорівнює нулю; така матриця має обернену, а відповідне лінійне перетворення є оборотним.
-
(у ширшому сенсі) Властивість об’єкта (наприклад, оператора, відображення, геометричної фігури), яка означає, що він не є виродженим, тобто не має особливостей, що знижують його розмірність, повноту або загальність (наприклад, невироджений трикутник — не вироджується у відрізок або точку).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. невиродженість, р. невиродженості, д. невиродженості, з. невиродженість, о. невиродженістю, м. невиродженості, к. невиродженосте