1. (у математиці) Властивість матриці, визначник якої не дорівнює нулю; така матриця має обернену, а відповідне лінійне перетворення є оборотним.
2. (у ширшому сенсі) Властивість об’єкта (наприклад, оператора, відображення, геометричної фігури), яка означає, що він не є виродженим, тобто не має особливостей, що знижують його розмірність, повноту або загальність (наприклад, невироджений трикутник — не вироджується у відрізок або точку).