невиразність

1. Абстрактний іменник, що означає властивість або стан бути невиразним, тобто таким, що не має чітких ознак, контурів, форм або яскраво вираженого характеру; нечіткість, розмитість, невизначеність.

2. Відсутність яскравості, виразності, інтенсивності у фарбах, кольорах, тонах; тьмяність, блідість.

3. Відсутність чіткості, ясності та виразності в мовленні, письмі або художньому образі; невиразність стилю, мови.

4. Відсутність виразності, емоційності, індивідуальності в поведінці, характері, вдачі людини; безликість.

Приклади вживання

Приклад 1:
Замружився вдоволено й, дивлячись кудись вгору, почав високим сипким тенором: — Історія моя на початку своєму єсть, дозвольте сказати, сама невиразність. Аж доки революція й став я діяч.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |