1. Абстрактна властивість об’єкта, яка не піддається вимірюванню або точному кількісному визначенню; безмежність, неосяжність.
2. У математиці та фізиці — характеристика простору або множини, що має нескінченну кількість вимірів або не може бути описана скінченновимірною системою координат.
3. У філософії та релігії — атрибут абсолюту, божества або всесвіту, що означає відсутність будь-яких обмежень, повну безкінечність і незбагненність для людського розуму.