Значення
-
Абстрактна властивість об’єкта, яка не піддається вимірюванню або точному кількісному визначенню; безмежність, неосяжність.
-
У математиці та фізиці — характеристика простору або множини, що має нескінченну кількість вимірів або не може бути описана скінченновимірною системою координат.
-
У філософії та релігії — атрибут абсолюту, божества або всесвіту, що означає відсутність будь-яких обмежень, повну безкінечність і незбагненність для людського розуму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. невимірність, р. невимірності, д. невимірності, з. невимірність, о. невимірністю, м. невимірності, к. невимірносте