1. (від “не видати”) — застаріла назва для людини, яка не видає, не зраджує когось або не розголошує таємниці; вірна, надійна людина.
2. (від “не видати заміж”) — заст. дівчина або жінка, яка не вийшла заміж; незаміжня особа жіночої статі.
невидальце
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
яке ж невидальце! — Так дума собі хурман, а того й не знає, що ні Антосьо, ні його «камбраття» й не думали чваниться родом: вся біда, що він четвертокласник — от що!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |