1. Так, що не вимагає особливих умов, зусиль чи дбайливого ставлення; непримхливо, нетребувано.
2. У переносному значенні: просто, без ускладнень, без особливих витонченостей; невишукано.
Словник Української Мови
Буква
1. Так, що не вимагає особливих умов, зусиль чи дбайливого ставлення; непримхливо, нетребувано.
2. У переносному значенні: просто, без ускладнень, без особливих витонченостей; невишукано.
Приклад 1:
Кілька днів прожила вона у кімнатці для приїжджих, невибагливо злагодженій у колишньому сарайчику. До речі, та кімнатка майже ніколи не стояла пусткою.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”