НЕВТАМО́ВАНІСТЬ, -ності, жін. Властивість і стан за значенням невтамований; невгамовність, неспокій, невситимість. Виявляти невтамованість у прагненні до знань.
невтамованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови