НЕВПОРЯ́ДЖЕНІСТЬ, -ності, жін. Абстрактний іменник до невпоряджений. Властивість або стан за значенням невпоряджений; відсутність належного порядку, системи, організованості; безладдя, хаотичність.
невпорядженість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |