НЕВО́ЛЕЮ, іменник, жіночий рід, власна назва. 1. Один із рукавів у пониззі річки Дніпро, що відділяється від основного русла та впадає в Дніпровський лиман; історична назва протоки. Човни плавнули Неволею до Чорного моря.
неволею
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
От, ще не перегорів на попіл Хмелів жар, який роздмухав він, а польська шляхта пре в колишні маєтки, хоч бачить, що люди не хочуть того, що вони вже ковтнули волі, що вони вже не змиряться з неволею. І ніхто не може розважити, ніхто не хоче миру та злагоди.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”
Приклад 2:
Над нею схилились тiльки попсованi неволею й грiхом обличчя. Це були обличчя таких безщасних, як i вона… хоч i не таких прекрасних i чистих душею.
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”
Частина мови: іменник (однина) |