Словник Української Мови
Буква
1. Людина, яка не сповідує жодної релігії, не вірить у існування Бога або вищої сили; атеїст.
2. Людина, яка не належить до певної релігійної конфесії або не сповідує певну релігію (з точки зору її послідовників).
3. (переносне значення) Людина, яка не вірить у щось, ставиться до чогось із скептицизмом або недовірою.
Приклад 1:
“А невіруючий вже осуджений” (Христос). Та поганські храми через лицемірство невправних пророків, тобто священиків чи учителів, вже цілком зіпсовані та стали запустіння м мерзоти, тоді ж як істина, наче жива джерельна вода, затоптана ногами скотини й похована.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”