НЕВІ́РА, и, ч. і ж.
1. Той (та), хто не вірить у Бога; безбожник, безвірник, атеїст.
2. Той (та), хто не вірить комусь, чомусь; скептик, недовірлива людина.
невіра
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Такщо друг, коли невіра його нестерпна, називає купину вічним вогнем і просить сірника, щоб запалити цигарку. Із таких — більш або менш виразних — кадрів зіткані мої спогади про Василя Стуса.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Частина мови: іменник (однина) |