1. Той, хто перебуває в неволі, позбавлений волі; раб, бранень.
2. перен. Той, хто цілком підпорядкований чому-небудь, залежить від чогось (почуттів, звичок, обставин тощо).
невільник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Г е л о т — невільник, раб. Г е л т — добробут, гроші (нім.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Але туди, через недогляд, попався невільник-озрієць, що не був євнухом. Гаремна царівна, Sultanstochter, навіть і здумати собі не могла, щоб до гарему… — розумієте, до гарему!!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |