невідступно

Приклад 1:
Звісно, коли вона вперше почула голоси, які тепер невідступно її супроводжували, це її не на жарт налякало, хоча, властиво, цей світ, що складався з самого світла, лише час від часу згущуючисл в променисті постаті, не був для неї цілком новий. Адже в ранньому дитинстві, саме як померла старша сестра, її опадали дещо подібні, а заразом і цілком відмінні, видива, які згодом, щойно її записали до школи, без сліду зникли, лишивши вряди-годи саме мерехтіння в очах, коли вона зарізко повертала голову, проте вистачало їй, трохи зосередившися (щоправда, це дуже рідко траплялося, оскільки їй вічно на це бракувало часу, бож вона все життя перебувала в постійному маратонському бігу), глянути чи то на пляму на мурі, чи то на звичайнісінький листок, чи на дощові краплі на шибі, як у ній починав бриніти відгомін видінь, які от-от мали втілитися перед нею, унедійснивши все, чим вона досі жила, і вона майже відрухово кожного разу відсувала від себе цю спокусу, а коли лише раз, справді, єдиний раз, тоді, як її чоловік, уникаючи дивитися їй в очі, попросив у неї згоди на офіційну шлюбну розлуку, щоб узаконити вагітність розвідки, бо, врешті-решт, чи ж діти винні в тому, що батьки не дочекалися полагодження бездушних формальностей, які прирікали ще не народжених на байстрюків?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”