1. Такий, що потребує негайного виконання, не терпить відстрочки; терміновий, нагальний.
2. Призначений для вирішення справ, що не можуть бути відкладені на потім (про органи, засідання тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що потребує негайного виконання, не терпить відстрочки; терміновий, нагальний.
2. Призначений для вирішення справ, що не можуть бути відкладені на потім (про органи, засідання тощо).
Приклад 1:
П и л ь н и й — терміновий, невідкладний («не мали нічо пильнішого, як донести», «пишіть скорим часом, пильною годиною»). Пиняво — мляво, повільно.
— Зеров Микола, “Камена”