1. Відсутність знань, обізнаності про щось; необізнаність, неосвіченість.
2. (у філософії) Стан свідомості, що передує пізнанню; неусвідомленість, незнання як початкова точка гносеологічного процесу.
Словник Української Мови
Буква
1. Відсутність знань, обізнаності про щось; необізнаність, неосвіченість.
2. (у філософії) Стан свідомості, що передує пізнанню; неусвідомленість, незнання як початкова точка гносеологічного процесу.
Приклад 1:
Поміж напружених слів, у павзах з диханням над мік рофоном раптом, як у проривах між задушливими хмарами, її 11 вуста окреслили профіль свого голосу, її вуста виліплювали свою постать з покірливого мовчання, але це мовчання ще більше до давало болю до чогось дуже болючого, невідомого йому Він же не знав її зо всім, а тепер до цього невідання додається ще більша таємниця її голосу. Як її голос знайшов його тут, за цими мурами, чому, знесилений такою дорогою, її голос ранить у саме серце?..
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
a 134 b Жиленко І. В.К оли Благозволив Бог відвідати і <…> своїх у темряві й тіні смерт – ній, що сиділи оковані ницітю невідання Істинного Бога, і жа- даючи наситити <…> свої блага. Виріс паросток добродійства <…> ве- ликого серед князів златоточивого Володимира.
— Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”
Приклад 3:
Невольнича муза ~196 Невідання:де твій дім автобус щодень море у мушлі я маю ліс рожевий напровесні зелений осінній ліс самотній ліс будиночок прикритий мрією двома гральними картами Елегія:впала кохана сльозою в піски Невідання:чи ти можеш обтяти крила жіночості крило материнства задля влучного стрілу з лука одноперсою вершницею можеш Реальність:квіти дивні квіти яким ще хочеться вмирати задля освідчень людей у коханні ті квіти з Галицького ринку також вмерли за мою любов а я навіть не пригадую їхньої назви Благання:весна не вернеться, а літо плекає мій плохенький сад. Хоч скраю серденька присядь, бо маю щось тебе молити: озолоти моє осіння, мій сад самотній взолоти, дай садові рясні плоди, а плодові тривке насіння, Дванадцята сумна книжка 197~Омолоди моє зимов’я, вночі у сад мій увійди, лиши в снігу скупі сліди — сліди забарної любові.
— Ігор Калинець, “Iгор Калинець. Поезiя”