1. Те саме, що невгамовне — таке, що не вгамовується, не заспокоюється; невпинне, постійне, тривале.
2. (У переносному значенні) Надзвичайно сильне, палке, незгасиме (про почуття, бажання тощо).
невгавуче
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Тут, перед очима, відбувався надзвичайно дивний і простий процес матеріалізації людської думки — десь спалахнувши, вона осідала в цій розлогій світлій залі під невгавуче дзижчання вентиляторів безліччю немудрих знаків, зберігаючи своє натхнення й ясність. Він почував, як снувалась вона в руках складачів, як лилась під клавішами лінотипів, дедалі міцнішаючи, готуючись відбитися тисячу й тисячу разів на папері під тиском верстата.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 2:
Її голос заглушило тонке, гостре i невгавуче скиглiння, подiбне до виття пiд ножем поросяти, i тiльки зрiдка його рвали окремi слова. Тимчасом юрма двигтiла, кипiла i викидала з себе, як страва наверх шумовиння, суху, скуйовджену постать калiки.
— Невідомий автор, ” Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”
Частина мови: прикментик () |