Неув’ядний (від “ув’ядати” — в’янути, гинути) — такий, що не в’яне, не гине; незнищенний, невиснажний, невгамовний, постійний.
неув’ядний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Неув’ядний (від “ув’ядати” — в’янути, гинути) — такий, що не в’яне, не гине; незнищенний, невиснажний, невгамовний, постійний.
Відсутні