неутручання

[nɛutrut͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. Принцип міжнародного права, згідно з яким держави утримуються від втручання у внутрішні справи інших держав, а міжнародні організації — у внутрішні справи держав-членів.

  2. Позиція або дія суб’єкта (особи, організації, держави), що полягає в навмисному утриманні від активних дій або втручання у певну ситуацію, процес або конфлікт.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. неутручання, р. неутручання, д. неутручанню, з. неутручання, о. неутручанням, м. неутручанні, к. неутручання

Більше записів