Словник Української Мови
Буква
1. Грошова сума, яку одна сторона договору зобов’язана сплатити іншій стороні у разі порушення взятих на себе зобов’язань (наприклад, невиконання або неналежне виконання умов договору).
2. У цивільному праві — один із способів забезпечення виконання зобов’язань, а також форма майнової відповідальності за їх порушення.
Приклад 1:
Згідно з чинним законодавством неустойка в договорі постачання є заліковою, оскільки збитки відшкодовуються лише в частині, не покритою неустойкою. Лише у випадках недопоставки або постачання товарів неналежної якості або некомплектних покупець має право одержати від постачальника встановлену неустойку, і, крім цього, заподіяні таким постачанням збитки без зачитання неустойки (штрафна неустойка).
— Невідомий автор, “073 Mlr13”