Значення
-
Властивість або стан предмета, механізму, конструкції тощо, за яких вони не мають пошкоджень, дефектів або змін, що порушують їх цілісність, структуру або функціональність; непорушеність, цілісність.
-
(У техніці, юриспруденції) Технічний або правовий стан об’єкта (наприклад, вантажу, майна), що підтверджує відсутність будь-яких пошкоджень під час транспортування, зберігання чи експлуатації.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неушкодженість, р. неушкодженості, д. неушкодженості, з. неушкодженість, о. неушкодженістю, м. неушкодженості, к. неушкодженосте