1. Філософсько-психологічний термін, що означає стан відчуженості, відірваності від реального життя, сприйняття себе як стороннього спостерігача або істоту, яка не належить до цього світу, місця або часу.
2. У художній літературі та публіцистиці — почуття духовної самотності, внутрішньої відсутності в поточному житті, часто пов’язане з ностальгією, тугою за іншим місцем або станом буття.