Словник Української Мови
Буква
1. (у давньоруській міфології) злий дух, що живе у воді, болоті або лісі, часто втілюється у вигляді жінки з довгим волоссям, яка заманює та губить людей; водяниця, болотниця, мавка.
2. (переносно, заст. або поет.) примара, привид, невід’ємна ознака чи образ чогось, що триває дуже довго або здається вічним.
Приклад 1:
З густої осiнньої мряки безперестанку вривались в гуральню i лiзли в вогонь, наче нетля на свiтло, дикi, напiвлюдськi фiгури, мокрi, покритi корою рiдкого болота, з-пiд якого блищали лиш очi. Блакитнi вогнi все розростались i цвiли на вершечках червоним, як хмари при сходi сонця.
— Невідомий автор, ” Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”