Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням прикметника “неситий”; відсутність ситості, постійне відчуття голоду або ненаситна потреба у їжі.
2. Переносно: ненажерливість, жадібність, невгамовне бажання чогось (наприклад, багатства, влади, знань).
3. У хімії та технологіях: властивість речовини (наприклад, жиру, олії) вступати в реакції приєднання через наявність подвійних або потрійних хімічних зв’язків у молекулах.
Приклад 1:
Душа людська, кидаючись у становище нижчих від себе ступенів, занурюючись у тваринні пристрасті, віддаючись хти вості, властивій скотині, приймає на себе їх властивості й якості: злобу, лють, неситість, заздрість, хитрість, гординю тощо; вивищуючись же подвигом доброї волі над тваринними потягами, тваринни ми інстинктами і безсловесними устремліннями, сходить на висоту чистоти умів, стихія яких є світло, розум, мир, гармонія, любов, блаженство, і від них запозичує якусь силу величі, світлості, розуміння вищого, більш просторого, далекого, яснішого. і найвищо ї святості у відчутті, якими внутрішньо8 наповнюючись, проявляє в уявів стан людського буття іноді схвально, іноді осуджуючи, вмовляючи, попереджуючи й указуючи.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”