1. Психічний стан, за якого людина не усвідомлює навколишню дійсність, не реагує на зовнішні подразники та не контролює свої дії (наприклад, під час глибокого сну, непритомності, гіпнозу, коми).
2. У психології та психоаналізі — сукупність психічних процесів, вмістів і станів, які не усвідомлюються людиною, але впливають на її поведінку, думки та почуття; область психіки поза свідомістю.
3. Рідко вживане: необізнаність, незнання чогось; стан неусвідомлення.