Значення
-
Психічний стан, за якого людина не усвідомлює навколишню дійсність, не реагує на зовнішні подразники та не контролює свої дії (наприклад, під час глибокого сну, непритомності, гіпнозу, коми).
-
У психології та психоаналізі — сукупність психічних процесів, вмістів і станів, які не усвідомлюються людиною, але впливають на її поведінку, думки та почуття; область психіки поза свідомістю.
-
Рідко вживане: необізнаність, незнання чогось; стан неусвідомлення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. несвідомість, р. несвідомості, д. несвідомості, з. несвідомість, о. несвідомістю, м. несвідомості, к. несвідомосте