1. Властивість або стан того, що не містить протиріч, суперечностей; логічна узгодженість, гармонійність частин цілого, тверджень, думок тощо.
2. У логіці та математиці — властивість системи аксіом, теорії або формального числення, що полягає в неможливості одночасно довести будь-яке твердження та його заперечення; відсутність внутрішніх логічних протиріч.