Значення
-
Властивість або стан того, що не містить протиріч, суперечностей; логічна узгодженість, гармонійність частин цілого, тверджень, думок тощо.
-
У логіці та математиці — властивість системи аксіом, теорії або формального числення, що полягає в неможливості одночасно довести будь-яке твердження та його заперечення; відсутність внутрішніх логічних протиріч.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. несуперечність, р. несуперечності, д. несуперечності, з. несуперечність, о. несуперечністю, м. несуперечності, к. несуперечносте