Словник Української Мови
Буква
1. У спосіб, що виключає можливість співіснування, суміщення або узгодження з чим-небудь; так, що не може бути сумісним.
2. (У логіці, філософії) Про твердження, поняття: перебуваючи у відношенні суперечності або протиріччя, так, що істинність одного виключає істинність іншого.
Приклад 1:
У своїх спогадах часів заслання Надія Віталіївна писала: «Як не смішно і не, здавалося б, несумісно з моїм способом життя, я дуже люблю «предмети» і зараз буквально блаженствую від того, що в мене олівці, скажімо, лежать у коробці з-під соловецьких мощей, колимська болотяна квітка стирчить з японської вазочки…». Вона залюбки оповідала про улюблені речі: хустку зі собачої вовни (якою я не раз гріла собі плечі в її не надто теплій уманській оселі), глечик, намисто, килимок… Сидимо за столом.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”