Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або якість того, що не призначене для сцени, не відповідає вимогам сценічного виконання або не має театральної виразності.
2. У театрознавстві та мистецтві — естетична категорія, що позначає елементи вистави, які навмисно виведені за межі сценічної умовності, наближені до повсякденної, невигаданої поведінки або реального простору.
Приклад 1:
З-під пера М. Косто- марова виходять драми “Сава Чалий” (1838) та “Переяславська ніч” (1841), які ніколи не зазнали втілення на кону через свою несценічність, але зали- шилися в історії української драматургії як перші зразки історичної драми. Ці п’єси, як і “Чорноморський побит” Я. Кухаренка, “Поворот запорожців із Трапезунда” (1842) польсько-українського драматурга К. Гейнча, зумо- вили звернення до історичних тем у драматургії Т. Шевченка: “Никита Гайдай” (1841) та “Назар Стодоля” (1843).
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini”