Значення
-
Властивість або стан того, що не може бути сполученим, поєднаним; відсутність зв’язку, сумісності або логічної єдності між частинами, явищами або поняттями.
-
У логіці та математиці: властивість двох або більше тверджень (суджень, рівнянь, умов), які не можуть бути істинними (або виконуватися) одночасно; суперечливість.
-
У лінгвістиці: порушення правил синтаксичного зв’язку між словами в реченні, що призводить до неможливості їх граматичної сполучуваності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. несполучність, р. несполучності, д. несполучності, з. несполучність, о. несполучністю, м. несполучності, к. несполучносте