1. (у філософії та теології) Властивість бути нествореним, не мати початку в часі та причини свого існування; вічність, що є атрибутом Бога або абсолютного буття.
2. (у релігійному вченні, особливо в християнстві) Атрибут Божественної природи, що означає її походження не від творіння, а від вічної самостійної іпостасі; властивість, протилежна тварності (наприклад, у контексті відносин між Богом-Отцем і Богом-Сином).