1. Такий, що не має слави, не прославився; невідомий, безвісний.
2. Такий, що не приносить слави; ганьбний, ганебний, соромний.
Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не має слави, не прославився; невідомий, безвісний.
2. Такий, що не приносить слави; ганьбний, ганебний, соромний.
Приклад 1:
Тиша лиш для мене у сім світі люба: Шляху мій неславний без світських турбот, Це в житті моєму міра, а не згуба. Хай би тут скінчився мій коловорот!
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”