1. Такий, що не має кінця, межі або завершення; безкінечний, безмежний.
2. (У граматиці) Про дієслово: що виражає дію або стан у їхньому загальному значенні, без зазначення способу, часу, особи, числа та інших граматичних категорій; інфінітив.
нескінчений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Лаговському не хотілося спиняти свою творчість і зараз-таки додумувати цей нескінчений рядок, бо натхнення підказувало йому вже й третю й четверту строфу. Він написав: В самоті, на безлюдді, у тиші… — і тут раптом знов перепинивсь.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |