нескінчений
[nɛskint͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
Такий, що не має кінця, межі або завершення; безкінечний, безмежний.
-
(У граматиці) Про дієслово: що виражає дію або стан у їхньому загальному значенні, без зазначення способу, часу, особи, числа та інших граматичних категорій; інфінітив.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. нескінчений, р. нескінченого, д. нескінченому, з. нескінченого, о. нескінченим, м. нескінченім