1. Властивість або стан, за якого увага, діяльність або зусилля не мають чіткої мети, напрямку або концентрації на конкретному об’єкті, завданні чи ідеї; розсіяність, відсутність зосередженості.
2. У техніці, фотографії, оптиці — стан, коли зображення або промінь світла не зведено в чітку точку (фокус), що призводить до розмитості, невиразності.