Властивість або стан того, що не отримало санкції, дозволу чи офіційного схвалення від уповноважених органів, установ або осіб.
несанкціонованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що не отримало санкції, дозволу чи офіційного схвалення від уповноважених органів, установ або осіб.
Відсутні