1. Архітектурний елемент у вигляді опуклого ребра, що підтримує або зміцнює склепіння, особливо поширений у готичній архітектурі.
2. Поздовжнє або поперечне ребро жорсткості на поверхні металевої, бетонної або дерев’яної конструкції (наприклад, крила літака, кузова автомобіля, корпусу судна), що підвищує її міцність.
3. Виступаюча жилка на нижній стороні шапинки у деяких грибів, наприклад, у печериць.